ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ.

 

ВИСТОЯЛИ МАЙДАН – ПЕРЕМОЖЕМО У ВІЙНІ!

 

День Гідності та Свободи українці проголошували двічі – вийшовши на майдан Незалежності у 2004-му і організувавши Помаранчеву революцію, і у 2013–2014, відновлюючи своє право на гідність та незалежність, утверджуючи своє прагнення бути у європейській спільноті, жити за принципами демократичного, правового – цивілізованого – світу.

Помаранчева революція стала першим рішучим «Ні» Москві на всі її зусилля перетворити незалежну Україну на свою колонію. Проте тоді, в радісній ейфорії перемоги українського народу над злочинною проросійською владою, все ще видавалося можливим мирне співіснування двох держав – Російської Федерації та України, а вся подальша політична та інформаційна агресія сприймалася суспільством як тимчасовість, яка промине в процесі демократизації росії.

Революція Гідності стала не просто переломним історичним моментом для України, вона стала подією, яка змінила світ. Гідність і стійкість українців, проявлена упродовж трьох зимових місяців, їх прагнення справедливості та свободи, була сильнішою за весь насильницький апарат тогочасної злочинної влади. Сильнішою за кийки, кулі, гранати, отруйні гази та потужну машину дискредитації і дезінформації, які надсилала Росія, щоб знищити беззбройний протест.

Революція Гідності показала сучасним українцям справжню ціну їхньої свободи. Але і те, що ціна несвободи завжди вища.

Революція Гідності навчила наше покоління боротися, вона продовжила пантеон наших борців. Вона дала наснагу до боротьби наступним героям цієї війни. Революція Гідності показала нам, всьому світу, силу нашої стійкості,  єдності, свободолюбності. Революція Гідності навчила нас боротися до перемоги.

 

Гідність — це про повагу до людини, до нації. Що можна трактувати як героїзм, хоча українцям так довго нав’язували образ жертви? Що робить нас такими волелюбними та стійкими? Як це обумовлено історично та географічно? Історик називає 5 рис ментальності українців, що доводять: ми — нація переможців.

5 рис, що роблять українців переможцями

Здатність об’єднуватися

Цьому є низка історичних доказів. Це і Українська народна революція 1917–1921 років, і Акт злуки ЗУНР і УНР, і антирадянські виступи 1980–90-х років, в яких брали участь як мешканці центру та заходу, так і шахтарі на сході. Майдани, а після 2014 року — це захист України: армія, волонтери, добровольці.

По-перше, різні частини України справді мають різне історичне минуле. Але це норма для багатьох країн. Скажімо, у тій же Італії різна історія Риму та Сицилії не заважає їхнім жителям відчувати себе однаково італійцями.

По-друге, ця теза періодично підживлювалася представниками української, але близької до Росії, влади.

Свободолюбність і хоробрість

Власне Україна формувалася на межі: степу й лісу, Європи й Азії. Виживали ті, хто був здатний себе захистити і об’єднатися. Тому це ще й зумовлено географічним розташуванням. Не хоробрі тут просто не вижили б. Ми живемо на фронтирі — він притягує і робить відважним. Інші або їдуть, або не виживають. Тому між свободою і порядком українці в першу чергу обирають свободу.

Несприйняття вождизму

В українській історії майже немає вождів. За часів князівства були віче та повстання. Гетьмани теж обиралися. Це несприйняття вождизму легко перетікає у свободолюбність, а іноді й в анархізм. Хоч і батько Махно мав специфічні погляди на українську державність, однак це дуже типова українська фігура. Він є виразником трохи запорозької вольності, що гарантує неутворення тут тоталітарного режиму, хоч і може вилитися в анархізм. Яскравий приклад несприйняття вождизму — спроба диктатури Януковича, яка провалилася.

Ідеалізм

Ідеалізм — це віра в те, що ідею можна втілити, і готовність на жертви заради неї. Яскравий приклад — той же бій під Крутами, коли люди готові були вмерти за державу, яка щойно утворилася. Вони в ній фактично не встигли пожити, але сама ідея такої державності вже зробила вартою боротьбу за неї.

Боротьба за краще майбутнє дітей

Це особливість постгеноцидної нації, яка боїться, що в неї не буде майбутнього, не буде дітей. І здатна на героїчні та безпрецедентні кроки, щоб мати це майбутнє. Загроза для наступних поколінь різко мобілізує українців. Революція гідності, яка масово розпочалася з крику «Наших дітей побили!», фраза Романа Ратушного «Чим більше росіян ми вбʼємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям», яка стимулює багатьох наших захисників та захисниць іти на фронт. Страх, що в нації не буде продовження, мотивує заради цього майбутнього йти на жертви зараз.