Всесвітній день
дитини – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією 836 (IX) Генеральної
Асамблеї ООН 14 грудня 1954 року, який відзначається щорічно 20 листопада як
день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності,
спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.
Саме у цей день
– 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а
20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року у Всесвітній
день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у
сфері захисту прав дитини.
В Україні також
приділяється значна увага питанню захисту прав дитини. Так, 22 грудня 2016 у
Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче
забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні».
в Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у
сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність
центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та
положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною у 1991 році;
– з метою забезпечення права дітей на сімейне виховання
системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в
прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу;
– вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа
бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального
супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу
закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні
напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.
Негативним є: висока дитяча смертність, рівень
забезпечення охорони дитячого здоров’я, недоступне оздоровлення та відпочинку
для всіх дітей неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в
системі кримінального провадження.
Актуальні проблеми захисту дітей:
– запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з
дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
– розширення в невеликих містах і сільській місцевості
мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
– посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей,
центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів,
працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього
виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах;
– запровадження нових форм співпраці місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і
неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна
комісія з захисту прав людини(IHRC).
Українське законодавство з питань прав дитини включає:
Конституцію України (статті 24, 51, 52, 92);
Сімейний кодекс України (глави 13, 14 тощо);
Цивільний кодекс України (ст.ст. 295, 1261 тощо);
Закон України «Про основи соціального захисту бездомних
осіб і безпритульних дітей»;
Закон України «Про забезпечення організаційно-правових
умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування»;
Закон України «Про охорону дитинства».
Дитинство є не тільки природній процес, а й соціальний і
культурний здобуток. Дитинство прийнято поділяти на п’ять періодів: дитинство,
від народження до одного року, раннє дитинство, від року до 3 років, дошкільний
вік, від 3 до 6-7 років, шкільний вік, від 6-7 до 18 років (молодший шкільний
вік з 6-7 до 10-11 років, підлітковий вік з 11-12 до 15 років, юнацький
вік з 16 до 18 років).
Протягом
дитинства відбувається надзвичайно інтенсивно фізичний і психічний розвиток.
Критично важливим періодом розвитку є раннє дитинство. Його порушення,
наприклад, ізоляція від людського суспільства, здатне призвести до незворотних
психічних порушень. Дитинство триває приблизно одну десяту життя людини і з характеру
дитини можна зрозуміти, який характер буде у нього, коли він виросте.
