16 листопада світ відзначає Міжнародний день толерантності. 

Цього дня за традицією в різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Саме тому в цей день для учнів  4 класу було проведено урок - діалог “Толерантність — це єдність у різноманітності”. Бібліотекар школи ознайомила дітей з книгами, які дуже важливо читати дітям, щоб вони виросли здатними до співчуття, терпимості, пошуку справедливості та любові. Діти активно обговорювали риси притаманні толерантній особистості. Вони розмалювали картинки  на тематику толерантність.

     В шкільній бібліотеці була представлена виставка «  Думки про толерантність»

 

Щорічно 13 листопада, починаючи з 1998 року, у світі відзначається Всесвітній день Доброти. Шкільний бібліотекар підготувала викладку « Дари Добро!»

  Добро наповнює життя людини сенсом,  який супроводжує її протягом усього життя.

    Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний.

Спеціально для цього Дня французький художник Оріль створив символ – відкрите серце. Запрошуємо усіх небайдужих людей приєднатися до цього доброго, чудового свята. Це так просто – посміхніться прохожому, обійміть батьків або друга, зробіть комплімент колезі або начальнику, подаруйте квіти сусідці чи незнайомці, зателефонуйте друзям і скажіть їм, які вони чудові, переведіть бабусю через дорогу, але тільки ту, якій точно треба на іншу сторону проїзної частини, змайструйте і повісьте на вулиці годівницю для птахів, нагодуйте бездомне кошеня чи цуценя

 

 

    Федір Достоєвський — один з найбільш значних російських письменників свого часу. Його романи, особливо «Злочин і покарання», принесли йому всесвітню славу, а романи Достоєвського були переведені на десятки мов. Та й інші його твори нітрохи не менш цікаві — чого варті одні тільки «Брати Карамазови» і «Ідіот»!

Факти з біографії Достоєвського

1. Достоєвський мав дворянське походження, але він про це так ніколи і не дізнався, що цей факт виявився, коли складати генеалогічне древо письменника початку його дружина вже після його смерті.
2. Юний Достоєвський вчився читати з релігійних книг.
3. Своїм улюбленим літератором Федір Достоєвський вважав Пушкіна. Більше того, неабияку частину його творів він знав напам’ять.
4. Достоєвський дуже любив міцний чорний чай, і пив його настільки часто, що для нього завжди тримали напоготові гарячий самовар.
5. У романі «Біси» Достоєвський описав революціонерів з гуртка Петрашевського. За цю непривабливу правду його дуже не любив в. І. Ленін.
6. За листування з опальним Бєлінським і публічне зачитування його листів Достоєвський у 1949 році був засуджений до страти, але в підсумку вирок був замінений на каторжні роботи. На каторзі письменник провів більше чотирьох років.
7. Обидва сина Федора Достоєвського пішли по стопах батька і теж стали письменниками, хоча батько наполягав на професії інженерів, вважаючи її надійною і прибутковою.
8. Рідний брат Достоєвського також був літератором. Вони разом видавали два журналу, але після смерті брата письменнику залишилася величезна купа боргів, які йому довелося виплачувати майже до кінця життя.
9. В «Злочині і покарання» Достоєвський описує реально існуючі в Петербурзі місця. Натхнення він знаходив, гуляючи по місту.
10. Всі свої найвідоміші романи Достоєвський написав протягом останнього десятка років життя.
11. Протягом усього життя Достоєвський мав пристрасть до азартних ігор.
12. Знаменитий роман «Гравець» був написаний Достоєвським рівно за три тижні. Тоді він гостро потребував грошей, і мотивом до написання роману послужило бажання заробити.
13. Федір Достоєвський був, за свідченнями сучасників, людиною дуже вразливим, і не раз падав в обморок.
14. Іван Тургенєв іноді називав Достоєвського «російським маркізом де Садом» з-за його своєрідних пристрастей.
15. Письменник суттєво змінив свій образ і став розсудливим, коли в 45 років одружився вдруге. Його дружині було 20, і вона його просто обожнювала.
16. Після смерті Достоєвськго його дружина зберегла йому вірність до кінця свого життя.
17. У джерелах, що описують біографію Федора Достоєвського, згадуються його моторошні ревнощі. Він не раз, приходячи додому, починав обшарювати шафи і підсобки, намагаючись знайти неіснуючих коханців дружини.
18. За свої рукописи Достоєвський отримував втричі менше, ніж Тургенєв — 150 рублів проти 500. Сам він вважав, що його творчість коштує дорожче.
19. Будучи досить пихатою людиною, Достоєвський неодноразово влаштовував публічні читання своїх творів для всіх бажаючих.
20. Першим серйозним романом Достоєвського, написаним їм незабаром після звільнення з армії, була книга «Бідні люди». Критики сприйняли її прихильно.

 

 В рамках Тижня знань безпеки життєдіяльності в шкільній бібліотеці була представлена виставка « Пожежа  - біда для всіх» Знайомтесь! Дотримуйтесь правил безпечної поведінки з вогнем і бережіть себе!

 

 

    Це свято було започатковано 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 "Про День української писемності та мови" на підтримку "ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства".

За православним календарем у цей день вшановують пам'ять преподобного Нестора-літописця. Преподобний Нестор Літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Книжкова справа стала змістом його життя. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Він є автором найдавнішої пам'ятки історіографії та літератури українців – "Повісті минулих літ", яка була завершена близько 1113 року. Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань. Це перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій.

Багато цікавинок про історію української мови, про її унікальність, про традиції та обереги, ми зібрали на книжковій виставці «До рідного слова торкаюсь душею.

 

    Свято встановлено відповідно до Указу президента України від 20 жовтня 2009 року.

Битва за визволення України тривала 680 діб. Вона входить в ряд найбільш вирішальних операцій у німецько-радянській війні і стала найважливішим етапом на шляху до перемоги над нацизмом.

У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на території України радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали:

–          Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 р.);

–          Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 р.);

–          Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 р.);

–          Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.);

Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова і 18 грудня 1942 р. визволили Луганщину.

23 серпня 1943 р. звільнили Харків, практично повністю зруйнований окупантами.

Війська Червоної армії вийшли до Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя. Уночі проти 21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра – епопея масового героїзму радянських воїнів.

22 вересня 1943 р. були визволені найважливіші промислові центри Донбасу, a 8 вересня м. Сталіно (зараз м. Донецьк).

14 жовтня 1943 р. було визволене м. Запоріжжя.

25 жовтня – м. Дніпропетровськ.

6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна звільнили від нацистських окупантів столицю України м. Київ.

У період зими – весни 1944р було визволено всю Правобережну Україну.

2 лютого 1944 р. війська 1-го Українського фронту почали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямку. Були визволені від окупантів Луцьк і Рівне, Тернопіль, Вінницю.

Війська 3-го Українського фронту за підтримкою сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію, у ході якої були визволені Херсон (13 березня), Миколаїв (28 березня), Одеса (10 квітня).

8 квітня 1944 р. почалися кровопролитні бої за Крим. 9 травня 1944 р. від загарбників був визволений Севастополь. 12 травня Крим був цілком визволений від німецько-фашистських військ. Влітку і восени 1944 р. завершилося визволення території України від німецько-фашистських загарбників.

28 жовтня 1944 р. останні окуповані гітлерівцями території України були визволені радянськими військами.

На окупованій території країни загинуло 5,5 млн. осіб, у тому числі майже 4 млн. мирних жителів, до Німеччини було вивезено приблизно 2,2 млн. остарбайтерів

На території України цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців

 

    Класик української літератури Іван Антонович Кочерга відомий як видатний творець історичної драми. Мудрий філософ, добрий мрійник і гуманіст, він вірив у людей, славив благородство їхніх душ, силу їхнього розуму і творчої енергії, із захопленням і подивом оспівував справді високі поривання їхніх сердець. Світлими почуттями любові до людини пройняті кращі твори І. Кочерги: “Алмазне жорно”, “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий”, у яких відтворена героїчна й трагічна історія нашого народу. Першим твором, написаним на історичну тему, була комедія “Фея гіркого мигдалю” (1925), дія якої відбувалася на початку XІX століття.

    Твори Івана Антоновича Кочерги вчать нас любити свою історію, свою славну минувшину, прищеплюють нам благородні почуття патріотизму, гуманізму, гордості за велич і геній народу – творця історії і невмирущої культури.

 

    Іван Федорович Драч – український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України. Герой України.    

     
             «Художнику – немає скутих норм.
                 Він – норма сам, він сам в своєму стилі»
                                                                         Іван Драч

 

 

    Минуло 115 років від дня народження Івана Багряного (псевдонім Івана Павловича Лозов’ягіна; 1906—1963), українського поета, прозаїка, публіциста й політичного діяча, що належав до покоління Знищеного українського Відродження, більша частина з якого була розстріляна, а частина стала вигнанцями. До останніх належав й Іван Багряний.

10 цікавих фактів про Івана Багряного

1. Творчість починав з малювання. Багряний вчився в Краснопільській художньо-керамічній професійній школі за фахом «малярство та гончарна справа», у 1925-му працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», а в 1926-му вступив до Київського художнього інституту. До захисту диплому його не допустили через «політичну неблагонадійність».

2. У віці 25 років був арештований за контрреволюційну діяльність і відбував заслання в БАМЛАГу (Байкало-амурский виправно-трудовий табір). Втік з заслання і два роки жив в Зеленому Клину — заселеній українцями території на Далекому Сході. Спогади про цей час перетворилися у роман «Тигролови» (спочатку мав назву «Звіролови»).

3. Роман «Тигролови» Іван Багряний написав за два тижні. Переховуючись у конспіративній квартирі знайомого на Львівщині, він створив рукопис. Друкована версія була готова 16 грудня 1943 р. Один примірник Багряний відіслав у журнал «Вечірня година», а другий — на літературний конкурс, оголошений «Українським видавництвом». В конкурсі він розділив перемогу з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».

4. Під час Другої світової війни співпрацював з ОУН і УПА. Зв’язки з ОУН встановив, ще живучи в Охтирці. Після переїзду на Львівщину в 1943-му році він створював антифашистські листівки, малював плакати, писав сатиричні та бойові пісні.

5. У 1944-му році емігрував до Німеччини. Однією з причин стали розбіжності у поглядах з керівництвом УПА. Жив у таборі для переміщених осіб у місті Новий Ульм. Там у 1946-му році він написав памфлет «Чому я не хочу вертатись до СССР?» (перша назва — «Чому я не хочу вертатися на «родіну»?») у відповідь на примусову репатріацію біженців з СРСР.

«Я не хочу вертатись на ту «родіну». Нас тут сотні тисяч таких, що не хочуть вертатись. Нас беруть із застосуванням зброї, але ми чинимо скажений опір, ми воліємо вмерти тут, на чужині, але не вертатись на ту «родіну». Я беру це слово в лапки, як слово, наповнене для нас страшним змістом, як слово чуже, з таким незрівнянним цинізмом нав’язуване нам радянською пропагандою. Більшовики зробили для 100 національностей єдину «совітську родіну» і нав’язують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР. Вони її величають «родіна» і ганяються за нами по цілому світу, щоб на аркані потягти нас на ту «родіну». При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою «родіною». (Уривок з памфлету «Чому я не хочу вертатись до СССР?»)

6. Заснував у Німеччині газету «Українські вісті». Іван Багряний був її головним редактором з 1946 до 1963, коли письменник пішов з життя. Навколо видання сформувалися кілька видавництв («Україна», «Прометей»), які друкували заборонену у СРСР літературу та переклади закордонних творів українською мовою.

7. У 1950-му році видав у Франції роман «Сад Гетсиманський». Твір детально описує допити і використання тортур слідчими НКВС щодо в'язнів, а також згадує життя в трудових таборах. «Архіпелаг Гулаг» Солженіцина побачив світ через 23 роки.

8. Був серед засновників трьох українських організацій за кордоном. Це Українська Революційна Демократична партія (УРДП), ОДУМ (Об'єднання демократичної української молоді) та МУР (Мистецький Український Рух). Останній через деякий час перетворився на об'єднання українських письменників «Слово» у США.

9. Одним із перших відкрито заявив про те, що на боці нацистської Німеччини воювали українські підрозділи. Зробив він це в романі «Огненне коло». В ньому він описав битву під Бродами, у якій зійшлися радянська армія та українські підрозділи німецьких військ. Особливу увагу присвятив дивізії «Галичина».

10. Помер у 1963 році й похований у Новому Ульмі. На надгробку вибиті рядки з поеми Багряного «Мечоносці»: «Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами».

Що таке Нова українська школа?

НУШ – це основна реформа Міністерства освіти, метою якої є створення школи, «в якій буде приємно навчатися і яка буде давати учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх в житті».

За 12 років навчання школярі повинні опанувати не стільки окремі предмети, скільки перелік так званих «компетентностей». Всього їх 11:

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися іноземними мовами і рідною (якщо вона відрізняється від державної);
• математична компетентність;
• компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• вміння навчатися протягом життя;
• цивільні та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, благополуччя і здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав та можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість і фінансова грамотність.

Щоб опанувати одну таку компетентність, дитині потрібно мати комплекс знань, навичок і умінь, а також образ мислення, поглядів і цінностей. Важливим є те, що школярі можуть опанувати відразу декілька компетентностей в межах одного предмету.

Основна концепція НУШ наголошує, що під час навчання у дітей «формується ядро знань, на яке будуть накладатися вміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, які знадобляться випускникам української школи в професійному і приватному житті».

Після 12 років навчання в школі випускник повинен володіти такими вміннями:

• читати, розуміючи;
• висловлювати власну думку усно і письмово;
• мислити критично і системно;
• логічно обґрунтовувати свою позицію;
• бути творчими та ініціативними;
• конструктивно керувати емоціями;
• оцінювати ризики;
• приймати рішення;
• вирішувати проблеми;
• співпрацювати з іншими людьми.

 

    Хліб - один з найважливіших продуктів. Його їдять кожен день по кілька разів, і він не набридає! Цей продукт є в кухнях всіх народів світу. Без короваю не обходиться весілля, з хлібом вперше переступають поріг будинку.
 Свято було засновано у 2006 році з ініціативи Міжнародного союзу пекарів і пекарів-кондитерів/

Вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року була створена Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства та його виробництва.

І наша шкільна бібліотека не оминула цю дату. Була представлена уням  виставка  " Хліб годувальник, святиння людська!"

Цікаві факти про хліб

1. Історія хліба налічує кілька тисячоліть. Згідно з науковими дослідженнями, перші хлібні вироби виникли близько 8 тисяч років тому. Зовні вони виглядали як коржі, та готувалися з крупи і води та випікалися на розпеченому камінні.

2. Перший дріжджовий хліб навчилися робити в Єгипті. За легендою, це сталося через недогляд раба, який готував тісто - воно підкиснуло й, аби уникнути покарання, він усе ж таки ризикнув спекти коржі. З'ясувалося, що вони вийшли пишнішими, рум'янішими та й смачнішими, ніж з прісного тіста. 

3. Існувала пряма залежність між ступенем свіжості хліба та соціальним статусом його споживачів. Так, королівська родина їла хліб свіжоспечений, білий. Вчорашній хліб призначався для знаті. Хліб дводенної випічки - для дрібної шляхти. Хліб триденний отримували ченці та студенти, а хлібом, випеченим чотири дні тому, харчувалися ремісники.

4. В Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний випікали на великі свята – Різдво, Паску, весілля. 

5. В десятому столітті у Візантійській імперії пекарі, які постачали населення хлібом, звільнялися від усіх податків і повинностей. Це потрібно було для того, щоб кожен житель міг в будь-який момент отримати хліб. 

6. Перший в світі Музей хліба з'явився в 1955 році в місті Ульм (Німеччина). В одному з колишніх комор фабриканта Віллі Ейслі була відкрита для відвідувачів постійна експозиція, котра відтоді постійно поповнювалася і оновлювалася.

У колекції музею хліба зібрано більше 18 тисяч експонатів, що розповідають про історію вирощування зерна, про вдосконалення знарядь праці хліборобів, мельників і пекарів, про значення хліба в історії людства.

7. В 1266-му році в Англії був прийнятий закон, який регулював масу хлібобулочних виробів, а також їх вартість і оплату роботи пекарів.

Дивно те, що він проіснував цілих 600 років! Так, тільки в 2008-му році уряд дозволив випікати хліб, який важить менше 600 грамів!

8. З одного зернятка отримуємо приблизно 20 міліграмів борошна, для випікання одного буханця потрібно борошна з приблизно 10 тисяч зернят.

9. Сумарний об'єм води, яка використовується для вирощення пшениці та виготовлення однієї буханки хліба понад 1600 літрів.

10. Кожен день у світі люди з’їдають близько 9 мільйонів буханок хліба!