16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА.

 

25 листопада до 10 грудня в усьому світі проводиться акція «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання будь-яких форм насильства, у тому числі насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

У знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє.

Період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Варто наголосити, що від початку повномасштабної збройної агресії росії проти України українці зіткнулися із безпрецедентним рівнем насильства, пов’язаного з війною.

 

Всесвітній день домашніх тварин відзначається щорічно 30 листопада.

    Це свято присвячено відданим і люблячим «братам нашим меншим», які потребують теплоти та турботи. Офіційно воно було затверджено у 1931 році у Флоренції на Міжнародному конгресі прихильників захисту тварин. Головна мета свята — розвинути в людях почуття відповідальності за живих істот й вкотре нагадати суспільству про те, що «воно несе відповідальність за тих, кого приручило».

Адже, на жаль, багато людей, заводячи домашніх тварин, будь то собака, кішка, екзотичні види птахів або риб, не усвідомлюють що тварина в будинку або квартирі — це, перш за все, величезна відповідальність. Недостатньо просто вчасно годувати або вигулювати свого улюбленця, він вимагає постійного догляду, уваги та виховання. Необхідно також турбуватись про улюбленців, вчасно відвідувати ветеринара, робити необхідні щеплення. Не можна забувати і про оточуючих вас людей, намагатися зробити все можливе, щоб його утримання, вигул та перевезення не завдавало незручності іншим.

Цікаві факти про домашніх улюбленців

 

За допомогою нявкання кішки спілкуються тільки з людьми, у спілкуванні між собою вони використовують інші звуки.

Кінчик носа кішки має свій неповторний малюнок, так само як відбитки пальців у людини.

Нормальна температура тіла кішки — 38 градусів.

Порівняно з собаками пам’ять у кішок є кращою.

Кішки неймовірно охайні. Вони приділяють вилизуванню шерсткі чверть свого часу! Але вони доглядають за собою не тільки заради чистоти та акуратності. Кішка злизує з шерсті речовину, що містить вітамін D, який необхідний задля її здоров’я та життєдіяльності.

За кількістю улюблених домашніх тварин кішки б’ють всі рекорди.



Собаки здатні розрізняти кольори. Їх світ не є чорно-білим. Однак їх палітра не така широка, як у людини.

Шум грози часто викликає біль у вухах собаки. Якщо ви бачите, що ваш вихованець злякався грози, насправді це може бути реакція на біль у вухах.

Собаки здатні запам’ятати понад 250 слів та жестів, а також рахувати до 5.

У світі налічується понад 700 пород собак.

У собак дуже розвинений нюх, вони постійно обнюхують повітря, землю й прилеглі об’єкти для того, щоб зорієнтуватися у просторі. Нюховий центр головного мозку розташовується на лобі собаки відразу над очима.

Хом’яки бувають дуже різними — довжина їх тіла варіюється від 5 до 34 сантиметрів. Однак будь-якого представника цього виду легко впізнати по добре розвиненим защічним мішкам. Цим вони нагадують бурундуків.

Існує понад 20 порід хом’яків.

У хом’яків поганий зір, вони не розрізняють кольори, зате володіють прекрасним нюхом і слухом.

Хом’яки досить кмітливі — вони запам’ятовують своє прізвисько, пам’ятають родичів і можуть навчитися декільком трюкам.

Хом’яки здатні переносити в своїх защічних мішках запас корму, вага якого становить 20% від маси їх тіла.

Існує понад 150 різноманітних забарвлень шерсті кроликів, але при цьому нараховується лише 5 кольорів їх очей: коричневий, сіро-блакитний, блакитний, рожевий та мармуровий.

З першого погляду може здатися, що у кроликів лише декілька великих передніх зубів, але насправді їх аж 28.

У кроликів відмінна здатність до запам’ятовування певних речей. Наприклад, вони легко запам’ятовують власне прізвисько, їх легко привчити до лотка. Причому останнє зробити набагато легше, ніж у випадку з кішками.

Незважаючи на мініатюрність пухнастих створінь, їх шлунок відрізняється значним обсягом. Кролик здатний їсти до 25 разів на добу

 

СВІТ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ - ВІЛЬГЕЛЬМ ГАУФ.

Вільгельм Гауф – один із найвідоміших у світі казкарів. Його життя було коротким, всього 25 років. Проте написані ним казки живуть ось уже понад 200 років. Народився Гауф 29 листопада 1802 року в німецькому місті Штутгарті. Його батько служив секретарем у міністерстві іноземних справ. Він помер, коли Вільгельмові було сім років. Тоді ж мати переїхала разом із чотирма дітьми до свого батька у Тюбінген. У домі дідуся була величезна бібліотека, отож малий Вільгельм із книг здобував свої перші знання, потім навчався в монастирській школі, а далі – в університеті.

Отримавши університетський диплом доктора філософії та теології, Вільгельм влаштувався вихователем дітей у родині високого військового чиновника. З цією родиною він мандрував Європою, збирав яскраві подорожні враження, побував зокрема на батьківщині братів Грімм – у Касселі, у Парижі, Бремені, Антверпені. Власне для своїх вихованців він почав писати чарівні казки. А коли вони були надруковані в «Альманасі казок на 1826 рік», отримали визнання в усьому німецькомовному світі.

За своє коротке життя він устиг створити два романи, книжку сатиричних нарисів, чимало новел і три збірки казок. І якщо твори для дорослих стали помітним явищем у німецькій літературі, то казки завоювали собі світову славу. Окрім «Карлика Носа», особливо знаними казками є його «Каліф-чорногуз», «Маленький Мук», «Пригоди Саїда», «Холодне серце». Казки Гауфа цікаві не лише дітям, а й дорослим. Адже його казкові персонажі часом так схожі на нас самих, наших друзів і недоброзичливців, тут споконвічна боротьба добра і зла – перш за все у площині людських стосунків. Тому вони житимуть і далі – століття за століттям. Бо змінюються часи, а казки залишаються у вічності.

 

 

ЧАРІВНИЦЯ ІЗ ШВЕЦІЇ - АСТРІД ЛІНГРЕН.

 

Факти з біографії Астрід Ліндгрен

1.     Майбутня письменниця з’явилася на світ ще до Першої Світової війни, причому її батьки познайомилися, ще будучи дітьми. Коли вони подорослішали, то одружилися.

2.     У Астрід Ліндгрен було двоє сестер і брат.

3.     В основу багатьох її творів лягли фольклорні історії і казки, які вона чула від рідних ще в дитинстві.

4.     Астрід Ліндгрен в дитинстві перейнялася любов’ю до книг, коли її подруга читала їх для неї. Захоплена ховаються в книгах історіями, майбутня письменниця сама навчилася читати.

5.     В молодості Астрід Ліндгрен коротко стриглася і носила штани, що було нечувано для того часу.

6.     На свою першу роботу вона влаштувалася в 15 років, коли вмовила батьків дозволити їй підробляти в місцевій газеті. Так юна Астрід стала початківцям журналістом.

7.     Перші публікації відбулися саме у вищезгаданій газеті, але майже всі вони виходили без вказівки її авторства.

8.     Коли Астрід Ліндгрен було 19, вона народила дитину від редактора журналу, в якому працювала, одруженого чоловіка вдвічі старше її. У маленькому містечку це загрожувало незмивною ганьбою, тому вона народила сина в сусідній Данії, і перші три роки лише відвідувала його час від часу, про що згодом шкодувала.

9.     Відносини Астрід Ліндгрен з сім’єю охололи після народження дитини, тому вона перебралася в Стокгольм, де вивчилася на стенографістку. У той час грошей їй катастрофічно не вистачало, і іноді їй не на що було навіть поїсти.

10.         Перші дитячі твори письменниця опублікувала в журналі, який замовив їй кілька різдвяних казок.

11.         У роки Другої Світової війни Астрід Ліндгрен працювала в розвідці, перевіряючи все зарубіжне листування. За цей час вона прочитала багато тисяч особистих листів.

12.         Чернетки всіх своїх книг Ліндгрен писала з допомогою стенографії. За її словами, вона часто писала, лежачи в ліжку, і в такому положенні стенографувати було простіше, ніж друкувати на машинці. У її архіві збереглося більше шести сотень стенографічних блокнотів з рукописами, накопиченими за півстоліття творчої діяльності.

13.         Знамениту книжку Астрід Ліндгрен про норовливу дівчинку «Пеппі Довга панчоха» довгий час відмовлялися друкувати всі видавництва, стверджуючи, що це твір антипедагогічний.

14.         У 80-ті роки минулого століття письменниця заснувала і спонсорувала реабілітаційний центр для дітей-інвалідів.

15.         Син Астрід Ліндгрен згадував, що його мати, будучи вже літньою дамою, любила грати з дітьми на дитячих майданчиках, незважаючи на свій вік.

16.         Ліндгрен стала першою письменницею Швеції, яку ще за життя звели пам’ятник (цікаві факти про Швецію).

17.         За книгу «Расмус-волоцюга» вона отримала медаль Ганса Християна Андерсена, найпрестижнішу у світі нагороду, яка присуджується за дитячу літературу.

18.         У 70-ті роки Астрід Ліндгрен вела активне громадське і політичне життя, і її публікації, підкріплені її авторитетом, стали однією з причин усунення від влади у Швеції соціалістичної партії.

19.         За життя письменниця активно виступала проти розвитку атомної енергетики і ратувала за введення законів, що стосуються захисту тварин.

20.         Після того, як до Астрід Ліндгрен прийшла всесвітня слава, її стали засипати листами фани зі всього світу. З деякими з них вона навіть подружилася, і листувалася протягом довгих років.

21.         Протягом життя вона пожертвувала величезні гроші (більше 10 мільйонів крон, що в перерахунку на сучасність) на благодійність.

22.         Більшість творів Астрід Ліндгрен, включаючи знаменитого «Карлсона», було переведено на українську мову.

23.         Майже всі її твори були екранізовані.

24.         На честь письменниці був названий один з відкритих астероїдів, що отримав назву «Ліндгрен».

25.         З 2002 року у Швеції щодня вручається почесна премія імені Астрід Ліндгрен, присуджується авторам книг для дітей.

 

ДЕНЬ ЖАЛЮ.

Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Відтак цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».

В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.              

 В  шкільній бібліотеці було оформлено  виставку " День жалю. День скорботи і печалі" .Діти познайомились з творами українських письменників, у яких яскраво трагічно розкрита тема Голодомору.

 

День Захистника України.

 

6 грудня українці відзначають державне свято Дня Збройних сил України. Це свято справжньої мужності, героїзму і відваги. Дата приурочена до дня ухвалення Закону України «Про Збройні сили України» – подія відбулася саме 6 грудня 1991 року. Також урочиста дата пов’язана із 6-м грудня 1919 року. Це день став початком однієї зі славетних сторінок української армії – Першим зимовим походом Дієвої армії УНР.

Збройні сили – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія державного суверенітету. Тому у цей день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого і почесного звання військовослужбовця, хто обрав для себе нелегку, але достойну професію – захищати Україну, її суверенітет і незалежність.

МОЖНА ПОГРАТИ В ДОМИНО

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ.

 

ВИСТОЯЛИ МАЙДАН – ПЕРЕМОЖЕМО У ВІЙНІ!

 

День Гідності та Свободи українці проголошували двічі – вийшовши на майдан Незалежності у 2004-му і організувавши Помаранчеву революцію, і у 2013–2014, відновлюючи своє право на гідність та незалежність, утверджуючи своє прагнення бути у європейській спільноті, жити за принципами демократичного, правового – цивілізованого – світу.

Помаранчева революція стала першим рішучим «Ні» Москві на всі її зусилля перетворити незалежну Україну на свою колонію. Проте тоді, в радісній ейфорії перемоги українського народу над злочинною проросійською владою, все ще видавалося можливим мирне співіснування двох держав – Російської Федерації та України, а вся подальша політична та інформаційна агресія сприймалася суспільством як тимчасовість, яка промине в процесі демократизації росії.

Революція Гідності стала не просто переломним історичним моментом для України, вона стала подією, яка змінила світ. Гідність і стійкість українців, проявлена упродовж трьох зимових місяців, їх прагнення справедливості та свободи, була сильнішою за весь насильницький апарат тогочасної злочинної влади. Сильнішою за кийки, кулі, гранати, отруйні гази та потужну машину дискредитації і дезінформації, які надсилала Росія, щоб знищити беззбройний протест.

Революція Гідності показала сучасним українцям справжню ціну їхньої свободи. Але і те, що ціна несвободи завжди вища.

Революція Гідності навчила наше покоління боротися, вона продовжила пантеон наших борців. Вона дала наснагу до боротьби наступним героям цієї війни. Революція Гідності показала нам, всьому світу, силу нашої стійкості,  єдності, свободолюбності. Революція Гідності навчила нас боротися до перемоги.

 

Гідність — це про повагу до людини, до нації. Що можна трактувати як героїзм, хоча українцям так довго нав’язували образ жертви? Що робить нас такими волелюбними та стійкими? Як це обумовлено історично та географічно? Історик називає 5 рис ментальності українців, що доводять: ми — нація переможців.

5 рис, що роблять українців переможцями

Здатність об’єднуватися

Цьому є низка історичних доказів. Це і Українська народна революція 1917–1921 років, і Акт злуки ЗУНР і УНР, і антирадянські виступи 1980–90-х років, в яких брали участь як мешканці центру та заходу, так і шахтарі на сході. Майдани, а після 2014 року — це захист України: армія, волонтери, добровольці.

По-перше, різні частини України справді мають різне історичне минуле. Але це норма для багатьох країн. Скажімо, у тій же Італії різна історія Риму та Сицилії не заважає їхнім жителям відчувати себе однаково італійцями.

По-друге, ця теза періодично підживлювалася представниками української, але близької до Росії, влади.

Свободолюбність і хоробрість

Власне Україна формувалася на межі: степу й лісу, Європи й Азії. Виживали ті, хто був здатний себе захистити і об’єднатися. Тому це ще й зумовлено географічним розташуванням. Не хоробрі тут просто не вижили б. Ми живемо на фронтирі — він притягує і робить відважним. Інші або їдуть, або не виживають. Тому між свободою і порядком українці в першу чергу обирають свободу.

Несприйняття вождизму

В українській історії майже немає вождів. За часів князівства були віче та повстання. Гетьмани теж обиралися. Це несприйняття вождизму легко перетікає у свободолюбність, а іноді й в анархізм. Хоч і батько Махно мав специфічні погляди на українську державність, однак це дуже типова українська фігура. Він є виразником трохи запорозької вольності, що гарантує неутворення тут тоталітарного режиму, хоч і може вилитися в анархізм. Яскравий приклад несприйняття вождизму — спроба диктатури Януковича, яка провалилася.

Ідеалізм

Ідеалізм — це віра в те, що ідею можна втілити, і готовність на жертви заради неї. Яскравий приклад — той же бій під Крутами, коли люди готові були вмерти за державу, яка щойно утворилася. Вони в ній фактично не встигли пожити, але сама ідея такої державності вже зробила вартою боротьбу за неї.

Боротьба за краще майбутнє дітей

Це особливість постгеноцидної нації, яка боїться, що в неї не буде майбутнього, не буде дітей. І здатна на героїчні та безпрецедентні кроки, щоб мати це майбутнє. Загроза для наступних поколінь різко мобілізує українців. Революція гідності, яка масово розпочалася з крику «Наших дітей побили!», фраза Романа Ратушного «Чим більше росіян ми вбʼємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям», яка стимулює багатьох наших захисників та захисниць іти на фронт. Страх, що в нації не буде продовження, мотивує заради цього майбутнього йти на жертви зараз.

 

Всесвітній день Дитини.

 

    Всесвітній день дитини – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією 836 (IX) Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1954 року, який відзначається щорічно 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.

 

Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року у Всесвітній день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитини.

В Україні також приділяється значна увага питанню захисту прав дитини. Так, 22 грудня 2016 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні».

 

 в Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною у 1991 році;

– з метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу;

– вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є: висока дитяча смертність, рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я, недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми захисту дітей:

– запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;

– розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах;

– запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини(IHRC).

Українське законодавство з питань прав дитини включає:

Конституцію України (статті 24, 51, 52, 92);

Сімейний кодекс України (глави 13, 14 тощо);

Цивільний кодекс України (ст.ст. 295, 1261 тощо);

Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

Закон України «Про охорону дитинства».

Дитинство є не тільки природній процес, а й соціальний і культурний здобуток. Дитинство прийнято поділяти на п’ять періодів: дитинство, від народження до одного року, раннє дитинство, від року до 3 років, дошкільний вік, від 3 до 6-7 років, шкільний вік, від 6-7 до 18 років (молодший шкільний вік з 6-7 до 10-11 років, підлітковий вік з 11-12 до 15 років, юнацький  вік з 16 до 18 років).

Протягом дитинства відбувається надзвичайно інтенсивно фізичний і психічний розвиток. Критично важливим періодом розвитку є раннє дитинство. Його порушення, наприклад, ізоляція від людського суспільства, здатне призвести до незворотних психічних порушень. Дитинство триває приблизно одну десяту життя людини і з характеру дитини можна зрозуміти, який характер буде у нього, коли він виросте.

 

День Української писемності та мови.

 

Чудовий день у листопаді,
Писемності та мови день,
Велике свято українське,
Поваги гідне та пісень.

Шануйте завжди українську,
Співоча мова пестить слух,
Її почуєш — сум зникає,
І стане швидшим серця стук

День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

Історія встановлення

Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Нестора-Літописця».

28 жовтня – одна із найбільш значущих дат в історії України. Адже саме в цей день, у далекому 1944, відбулось остаточне вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників за межі сучасної України. Довгим, тернистим і вкрай кровопролитним був шлях визволення українських земель. Україна 1225 днів і ночей перебувала в епіцентрі нищівних фронтових ураганів, які двічі пронеслися територією нашої держави. У ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації.

Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ні хто не забутий!», «Ні що не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!

З метою закріпити й увіковічити історичну пам’ять написано і пишуться маса книг, документальна і художня література. Відзнято безліч відеоматеріалу. Все це доступно, лише уходять справжні свідки тих давніх подій, які назавжди змінили світ. Ми не будемо забувати їх свідоцтва!